Розробки уроків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок з географії у 7 класі на тему:

«Загальні риси клімату. Кліматичні пояси

 і типи клімату Південної Америки.»

 

 

 

 

Підготував вчитель географії:

Тарасюк Роман Михайлович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2019 р.

Мета: Сформувати систему знань про головні риси клімату Південної Америки, забезпечити розуміння дії основних кліматотвірних чинників, розміщення кліматичних поясів та областей; вдосконалювати вміння та навички характеризувати типи клімату материка; пояснювати особливості розподілу температур та опадів; порівнювати клімат Південної Америки використовуючи кліматодіаграми.

Розвивати творче, нестандартне мислення, працювати в малій групі, в парі, висловлювати власну думку .

 Виховувати взаємоповагу , культуру учбової інтерактивної праці.

Розширити кругозір учнів. Застосовувати знання на  практиці.

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: кліматична карта Південної Америки, фізична карта Південної Америки, кліматодіаграми, підручники, атласи.

 

ЗМІСТ УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

І І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

 

Пригадайте:

1.   Що таке клімат? Погода?

2.   Які ви знаєте кліматичні пояси?

3.   У якому напрямку змінюються кліматичні пояси Землі? Чим це пояснюється?

4.   Які ви знаєте кліматичні чинники?

 

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Південна Америка – найвологіший материк світу. Науковці з’ясували, що цей континент отримує в середньому вдвічі більше опадів, ніж  будь-який інший. Також на цьому континенті знаходиться най посушливіше місце на планеті де не спостерігались опади  більше 400 років - це пустеля Атакама. Ось таке парадоксальне явище.

 

I V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

1.     Загальна характеристика клімату Південної Америки

 Південна Америка розміщена по обидві сторони від екватора, але основна частина її лежить в південній півкулі. Найширша частина материка лежить між екватором та південним тропіком, в субтропічному і помірному поясах лежить його звужена розчленована частина.

Географічне положення між 12⁰ пн.ш. та 56⁰ пд.ш. зумовлює високі суми сонячної радіації майже на всій території Південної Америки. Більша її частина отримує 120-160 ккал/см² в рік, і тільки південь отримує близько 80 ккал/см². Радіаційний баланс від’ємний тільки в зимовий період південніше 45⁰ пд.ш.

Важливим кліматотворчим  фактором  виступає орографія. Повітряні маси, із сторони Атлантичного океану, легко проникають аж до підніжжя гірських систем. На заході і півночі бар’єр Анд має вплив на переміщення повітряних мас що рухаються з Тихого океану та Карибського моря.

Велике значення мають також течії Атлантичного і Тихого океану біля берегів материка. Гвіанська і Бразильська вітки від Південної Пасатної течії підвищують температуру на 3⁰С. Перуанська течія, що проникає майже до самого екватора із холодних широт понижує температуру в екваторіальній зоні на 4⁰С, в порівняні із середньою для цих широт.

Важливий тип циркуляції атмосфери для більшої частини Південної Америки – пасатна циркуляція обох півкуль. На західній периферії атлантичних максимумів виносяться вологі повітряні маси, які зазнають трансформації рухаючись в глиб континенту, залишаючи значну частину вологи на окраїнних підняттях Гвіанського і Бразильського нагір’їв.

Західна окраїна материка в свою чергу піддається впливу Південно-Тихоокеанського максимуму. Крайній південь зазнає впливу західного переносу помірних широт. В січні прогріта частина материка що знаходиться на південь від екватора, і над нею формується область низького тиску. Північноатлантичний максимум переміщається на південь і відтікаючі від нього північно-східні пасати приносять опади на Гвіанське нагір’я, Гвіанську низовину, просуваючись на південь приносить опади на рівнини Гран-Чако. і більшу частину Бразильського плоскогір’я. В той же час в внутрішні райони Гвіанського нагір’я і на низовини Оріноко приходять тільки сухі вітри, створюючи цим самим сухий сезон.

Із сторони Південно-Атлантичного максимуму в сторону нагрітого материка дують мусонні вітри, що приносять опади на південно-східну окраїну Бразильського узбережжя і Ла-Платську низовину.

Більша частина західного узбережжя, починаючи від 30⁰ пд. ш. і майже до екватора, знаходиться під впливом східної периферії Південно-Тихоокеанського максимуму і не одержує опадів. Тільки відрізок узбережжя до півночі від затоки Гуаякіль є під впливом екваторіальних повітряних мас і зрошується рясними дощами.

На крайній південь материка з заходу приходить вологе океанічне повітря. При цьому узбережжя Тихого океану й особливо західні схили Анд одержують рясні опади, а Патагонське плато, що знаходиться під прикриттям Анд і омивається зі сходу холодною течією, стає центром формування  сухих континентальних повітряних мас помірних широт.

У липні вся північна частина материка перебуває під впливом вологого екваторіального повітря, принесеного південно-західним мусонному, і не менш вологого морського тропічного повітря, що надходитьз боку Атлантичного океану.

Над Бразильським нагір'ям установлюється високий тиск і суха погода в зв'язку з переміщенням на північ тропічного максимуму південної півкулі. Тільки південно-східна окраїна нагір'я попадає під вплив південно-східного пасату, що приходить безпосередньо з Атлантичного океану, і одержує значне, хоча і менше, ніж улітку, кількість опадів.

У субтропічних і помірних широтах південної півкулі панує західний перенос і випадають циклональні дощі. Патагонія як і раніше залишається центром формування відносно сухого і холодного повітря, що часом проривається на північ і проникає аж до Амазонської низовини, викликаючи там значні зниження температури.

Над центральною частиною Тихоокеанського узбережжя в липні, як і в січні, від 30° пд. ш. до екватора переважають південні і південно-західні вітри, що дують паралельно берегу над водами холодної Перуанської течії, що приводить до великої сухості на Тихоокеанському узбережжі в цих широтах. Тільки на північному його відрізку, де пасат переходить у південно-західний мусон, випадає значна кількість опадів.

Південна Америка розташована основною своєю частиною в межах екваторіального, обох субекваторіальних і південного тропічного кліматичних поясів. На крайньому півдні вона заходить у субтропічний і помірний пояси.

 

 

2. Робота в групах

 

Кліматичні пояси і типи клімату Південної Америки

 

Південна Америка розміщується в межах 5-ті кліматичних поясів: екваторіального, субекваторіального, тропічного, субтропічного і помірного.

 

Екваторіальний кліматичний пояс характеризується пануванням екваторіальних повітряних мас протягом всього року, постійно-вологим і постійно-жарким кліматом. В екваторіальному поясі виділяють три кліматичні області: амазонську, високогірну і тихоокеанську. Кожна з них має свої кліматичні особливості.

Амазонська екваторіальна область займає всю західну частину Амазонської низовини (східна частина відноситься до субекваторіального поясу), а також прилягаючі частини Гвіанського плоскогір’я. Середні місячні температури складають +26...+28⁰С. Річна кількість опадів дорівнює 2000-3000 мм. Протягом всього року стоїть жарка, задушливо волога погода із зливами у другій половині дня. Тип клімату – екваторіальний постійно жаркий і вологий.

Високогірна екваторіальна область займає екваторіальну частину Анд. Тип клімату – екваторіальний високогірний прохолодний і вологий. На висоті 3000 м температура повітря складає +12...+13⁰С, річна кількість опадів – 1500 мм. Вище снігової лінії (4600-4800 м) сніг лежить протягом всього року.

Тихоокеанська екваторіальна область займає вузьку смугу західного узбережжя між узбережжям і західними схилами Анд. Тип клімату – екваторіальний постійно-жаркий і постійно-вологий. Середні місячні температури складають тут +27...+28⁰С, річна кількість опадів – 1000-2000 мм.

 

В субекваторіальному кліматичному поясі влітку панують екваторіальні вологи повітряні маси, а взимку – сухі тропічні. Тому для нього характерне вологе жарке літо і суха, нерідко ще більш жарка зима. Середні місячні температури дорівнюють +25...+30⁰С. Кількість атмосферних опадів складає 1000-2000 мм на рік. В поясі виділяють дві кліматичні області: 1) з достатнім зволоженням і 2) з недостатнім зволоженням. Субекваторіальна область з достатнім зволоженням займає більшу частину території поясу. Вона має типовий субекваторіальний, постійно жаркий і перемінно-вологий клімат, або клімат екваторіальних мусонів. Субекваторіальна область з недостатнім зволоженням виділяється на північному сході Бразильського плоскогір’я і відрізняється нерегулярністю випадання літніх опадів і різкою посушливістю взимку: при значній річній сумі опадів (біля 1500 мм) взимку іноді не випадає ні краплі дощу.

 

В тропічному кліматичному поясі виділяють чотири кліматичні області: атлантичну, континентальну, високогірну і тихоокеанську. 

Атлантична тропічна область займає східні схили Бразильського плоскогір’я. Вона знаходиться під постійним впливом вологих південно-східних пасатів, які формують вологий тропічний клімат. За режимом випадання і кількістю опадів (1000-2000 мм на рік) цей клімат близький до екваторіального клімату Амазонської низовини, але відрізняється більш значними температурними відмінностями між найбільш теплим (+25...+27⁰С) і найбільш прохолодним (+16...+21⁰С) місяцями.

Континентальна тропічна область займає західну частину Ла-Платської низовини – область Гран-Чако. Вона відрізняється тропічним континентальним сезонно-вологим кліматом. Протягом більшої частини року там панує високий тиск і сухе тропічне повітря і тому добре виражений тривалий сухий зимовий період. Хоча загальна річна кількість опадів, які випадають влітку, досить велика – 500-1000 мм.

Високогірна тропічна область займає внутрішні андійські плоскогір’я і має високогірний пустельний тропічний тип клімату з річною кількістю опадів менше 250 мм.

Тихоокеанська тропічна область займає вузьку смугу тихоокеанського узбережжя і західні схили Анд. Вона знаходиться під постійною дією Південнотихоокеанського максимуму і має типовий пустельний тропічний тип клімату з річною сумою опадів 30-50 мм і менше, але із значною відносною вологістю (до 83 %), хмарністю, туманами, рясними росами і відносно низькими температурами (+13...+21⁰С). 

 

В субтропічному кліматичному поясі також виділяють 4 кліматичні області: атлантичну, континентальну, високогірну і тихоокеанську.

Атлантична субтропічна область займає південно-східну частину Ла-Платської низовини і має субтропічний рівномірно-вологий і теплий клімат. Влітку дощі випадають за рахунок вологи, яка приноситься масами атлантичного повітря від Південноатлантичного максимуму. Літо тепле (+23...+25⁰С), зима м’яка (+10...+14⁰С). Але періодичне вторгнення з півдня повітря помірних широт супроводжується різким зниженням температури, випаданням інтенсивних дощів і навіть снігу. Ці холодні бурі (“памперос”) проникають навіть до Буенос-Айреса, де їх буває до 12 на рік. Річна кількість опадів в області складає 500-1000 мм. 

Континентальна субтропічна область займає південно-західну частину Ла-Платської низовини. Для неї характерний субтропічний континентальний посушливий клімат. Опади (500 мм на рік) випадають влітку і мають головним чином конвекційне походження. Протягом року спостерігаються різки коливання температури і часті зниження їх взимку нижче 0⁰С.

Високогірна субтропічна область займає Чилійсько-Аргентинські Анди і має клімат, ідентичний клімату високогірної області тропічного поясу.

Тихоокеанська субтропічна область займає тихоокеанське узбережжя і має типовий середземноморський тип клімату з сухим теплим літом (+22...+24⁰С) і вологою теплою зимою (+8...+16⁰С). Влітку область захоплюється Південнотихоокеанським максимумом і позбавлена опадів. Взимку вона включається в сферу дії циркуляції повітряних мас помірних широт і зрошується циклонічними дощами. Річна кількість опадів дорівнює 600-800 мм. 

 

В помірному кліматичному поясі виділяють 2 кліматичні області: тихоокеанську і атлантичну. 

Тихоокеанська навітряна область займає південно-західне узбережжя материка і навітряні схили Патагонських Анд. Вона має помірний океанічний прохолодний і постійно вологий клімат із значною кількістю атмосферних опадів (2000-3000 мм, місцями понад 5000 мм), холодною дощовою погодою і сильними західними вітрами. Середні місячні температури на узбережжі не опускаються нижче 0⁰С, але і не піднімаються вище +15⁰С.

Атлантична підвітряна область помірного поясу займає Патагонське плато і має помірно континентальний сухий напівпустельний клімат. Вона характеризується малою кількістю опадів (300-400 мм), різкими амплітудами температур, дуже сильними західними і південними вітрами, які взимку викликають падіння температури до – 35⁰С.

 

3.Фізкульхвилинка

 

4.Практична робота Визначення типів клімату Південної Америки  за кліматичними діаграмами За завданнями практичного зошита або підручника.

1.     Хвилинка логічного мислення

Завдання 1. Уявіть, що за успішне навчання вам батьки зробили  подарунок – подорож до Південної Америки на час зимових канікул: перший тиждень до Амазонської низовини. Другий – Бразильським плоскогір’ям. В  яку пору року ви потрапите ? Як одягнетесь і які речі візьмете з собою, щоб почуватися комфортно?

 

Завдання 2. Вам подарували кімнатну рослину. Батьківщина якої Південна Америка. Які комфортні умови ви йому створите, щоб він почувався як удома.

 

Завдання 3. За найкращу відповідь – приз ягода.

Уявіть, що ви бізнесмен. Який кліматичний пояс південної Америки ви обрали б для  закладання плантацій для вирощування цієї трави. Опишіть  агрокліматичні умови!

 

Отже, як бачите наші знання пригодяться в багатьох сферах нашого життя

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 

Запитання.

1.     Чому Південна Америка є найвологішим материком Землі?

2.     Чому пасати приносять у Південну Америку значно більше опадів, ніж в Африку та Австралію?

3.     У яких кліматичних поясах лежить Південна Америка?

4.     Який материк — Південна Америка чи Африка — відрізняється більшою різноманітністю клімату? Чому?

5.     Чим відрізняється клімат Анд від клімату рівнинної частини материка?

6.     Яку роль відіграють Анди в розподілі атмосферних опадів на материку?

 

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ Прийом « Роблю підсумок самостійно »  

—Південна Америка — найвологіший материк Землі. Значна частина материка отримує багато тепла, однак у Південній Америці не так спекотно і немає таких великих сухих територій, як в Африці. На континенті добре виражена висотна кліматична поясність у горах.

—Значна частина Південної Америки розташована в тих же кліматичних поясах, що й Африка, але загалом клімат Південної Америки різноманітніший за клімат Африки. Істотний вплив на клімат континенту справляють повітряні маси з океанів, у першу чергу, пасати з Атлантичного океану. Важливим кліматороздільником слугують Анди. Теплі течії біля берегів підсилюють вологість повітря, а холодні, навпаки, зменшують. На західному узбережжі Південної Америки в тропічних широтах утворюються, як в Африці та Австралії, берегові пустелі.

—На більшій частині материка кліматичні умови сприятливі для життя і господарської діяльності людини.

 

VІI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний параграф   підручника.

 

Тема: Спадкові захворювання людини. Генетичне консультування. Сучасні методи молекулярної генетики.

•      Мета: Поглибити знання про різноманіття спадкових хвороб та вад розвитку.

•      Розробити заходи з їх профілактики

•      Озброїтись технікою розв'язування задач з медико – генетичного консультування

 

І. Сьогодні ми з вами зібралися аби озброїтись  вивченим з минулих тем, проявити вміння відстоювати власну точку зору. І з висоти 9 класу зрозуміти, що ми, маючи певних багаж знань вже доросли до того, що можемо давати поради іншим. Можливо, навіть дорослим людям.

Дуже надіюся, що ваше вміння вставити своє слово у розповідь вчителя вам стане у пригоді і сьогодні. Тому я почну свою розповідь, а від вас чекаю, що коли я зроблю паузу, ви не заставите себе довго чекати.

Розповідь вчителя з елементами бесіди учнів:

Життя людини починається з тієї самої миті, коли в материнському організмі зливаються дві статеві клітини: жіноча, яка називається …….. та чоловіча – це …….., які повинні нести здорові …… хромосоми. Відтоді відбувається магія, утворюється новий організм. Спочатку це лише клітина, в якій ……. хромосом, у яких записана вся історія роду жінки та чоловіка. Відбуваються перетворення, пере комбінації і з’являються нові ознаки, ознаки дитини, яка не буде на 50 % батько і на 50 % - мати, це буде нова жива істота, з її характером, здібностями, талантом. Тепер ці новоутворені ознаки будуть визначати, ким виросте ця нова людина. І не дай, Бог, цей процес порушено, нормальний розвиток майбутньої дитини неможливий – тут і з’являються вроджені хвороби, вади, недоліки…

Народження хворої дитини – це горе для батьків. Вперше дізнавшись про діагноз своєї дитини, батьки у відчаї почувають себе винними перед дитиною. У родині стає напруженою атмосфера, і всі внутрішні конфлікти точаться навколо хворої дитини.

Що ж таке аномалії у розвитку дитини, вроджені вади, що їх спричиняє. Чи можливо запобігти народженню хворої дитини, наскільки сучасна наука дає можливість попередити це страшне лихо, ми дізнаємось сьогодні на уроці.

ІІ. Тема уроку – Генетика людини. Медико – генетичне консультування.

Визначте  поняття:

1. що таке генетика?

( наука про закономірності спадковості та мінливості. Вивчає як саме успадкуються ознаки, що вплине на успадкування, як вони проявляться у поколіннях, тощо)

2 Що ми вкладаємо в поняття « ген»

- ділянка ДНК, яка несе певну інформацію про функціонування організму ( ознаку, кілька зчеплених ознак, тощо)

2. Визначте поняття «людина»

( біологічний вид живих істот, належить до царства Тварин, має у соматичних клітинах по 46 хромосом. Стать визначається однією парою хромосом – статевою – ХУ, характеризується високим розвитком ВНД, має складну поведінку, емоції, характер, …)

Так дійсно, молекулярна генетика підтверджує, що людина має єдність з тваринним світом. Походження людини доведено при дослідженні її геному. На 99 % геном людини подібний до геному свиней або мишей. Удосконалення людини здійснюється за тими ж законами, які існують в усій біологічній еволюції: в умовах природного добору, спадковості та мінливості. Людині властива велика мінливість. Пригадайте – скільки існує людей на землі? _______Скільки рас?

( європеоїдна, монголоїдна. Негроїдна)

Чи можна вважати людей різних рас одним видом?

( так вони мають життєздатне та живуче потомство).

Усі ми мріємо про те, щоб наші діти були здоровими, здібними та щасливими, щоб від нас, батьків вони отримали лише хороші якості. Але так буває не завжди. І ви вже знаєте, що передаються нащадкам схильність( підвищена ймовірність) захворіти на атеросклероз, ішемічні хвороби серця, діабет, хвороби шлунку, алкоголізм, онкологічних захворювань, а не лише спадкові хвороби. Та й що ми знаємо про спадкові хвороби? Можливо вони з’явилися, як наслідок науково – технічного прогресу?

Проте палеонтологічні знахідки свідчать про те, що такі захворювання існували завжди.

      У 1914 році під час реставрації собору в Англії у склепі було знайдено рештки першого герцога Джона Табольта, вік яким  - 500 років. Роботами керував нащадок герцога. Сумніву, що це був саме Табольт не було, і бути не могло, оскільки у скелета були зрослі фаланги пальців на тій самій руці, що і в його нащадка. Це сталося в результаті наявності домінантного гена, прояв якого в медицині називають симфалангією.

      Багато доказів дає мистецтво. У Каїрському музеї є скульптура, зроблена 2,5 тис років до н.е.: у чоловіка короткі кінцівки( хондродистрофія).

      Живопис: Дієго Веласкес – іспанський художник. На портреті – карлик

      А на картині Михайла Врубеля « портрет сина» художник зобразив дитину, яка народилась із заячою губою.

      Тварини також хворіють на генетичні хвороби, особливо ті, які жили в місцях екологічних катастроф.

                        

Чим більше людина пізнає себе, тим більше виникає питань. Не випадково у генетиків побутує приказка « рух від помилкового знання до дійсного незнання – це вже великий прогрес». Тож давайте й ми зробимо кілька кроків на цьому шляху.

 

ІІІ. Для початку давайте подумаємо, чим спадкові хвороби відрізняються від вроджених вад розвитку?

Спадкові хвороби виникають при змінах генетичного матеріалу, передаються нащадкам у рецесивному або домінантному станах. ( дальтонізм, гемофілія, синдром Дауна…)

Вроджені вади розвитку – виникають при внутрішньоутробному розвитку зародка, внаслідок дії певних чинників патогенів.

Зараз, в епоху неабиякого забруднення навколишнього середовища, стрімко зростає кількість спадкових хвороб та хвороб зі спадковою схильністю. Якщо в 1950 році було відомо кілька сотень таких захворювань то зараз їх більше 5 тисяч.  Саме такі проблеми дуже болісні для України, особливо для її екологічно несприятливих регіонів.

Які наслідки має аварія на Чорнобильській АЕС? ( поява нових небезпечних мутації)

Що таке мутація? (раптова зміна в структурі гена, хромосоми, тощо). Навіть у нашому маленькому селі зустрічались випадки народження тварин з аномаліями ( поросята з 3 парами ніг, телята без хвостів). Та що там тварини, якщо молоді жінки змушені були переривати вагітність через патології у розвитку плоду.

Генетичний тягар мутацій  у людини загрозливо високий. Кожен житель на Землі – носій 10 – 15 потенційно порушених генів.

Перед тим, як провести консультацію, потрібно озброїтись певними знаннями. Давайте разом коротко охарактеризуємо основні симптоми спадкових хвороб:

 

  1.  1.  Серповидно-клітинна хвороба (СКХ) або серповидно-клітинна анемія (або анемія; СКА), або дрепаноцитоз - це аутосомно-рецесивне наддомінантне генетичне захворювання крові, яке характеризується неправильною, стійкою, серповидною формою червоних кров'яних клітин (еритроцитів).

   Серповидність клітин зменшує їх гнучкість та еластичність, що збільшує ризик виникнення різних ускладнень. Причиною появи клітин серповидної форми є мутації в гені гемоглобіну. Як наслідок скорочується очікувана тривалість життя, в середньому вона складає 42 роки у чоловіків і 48 у жінок.

 

2. Гемофілія – порушення механізму згортання крові. У хворих виникають проблеми зі згортанням крові, гематоми, втрати крові навіть при невеличких порізах, внутрішні крововиливи.

 

2. Синдром Клайнфельтера, синдром 47, XXY, XXY синдром – це захворювання, при якому особи чоловічої статі мають додаткову Х-хромосому. Зазвичай, жінки мають пару ХХ хромосом, а чоловіки пару ХY хромосом, проте при цьому захворюванні чоловіки мають принаймні дві Х-хромосоми і принаймні одну Y хромосому. Через присутність цієї додаткової хромосоми, людей з цим розладом, як правило, називають "XXY чоловіки", або "47, XXY чоловіки".

 

    Синдром Клайнфельтера – це найбільш поширене захворювання статевих хромосом у чоловіків і другий найбільш поширений розлад, викликаний наявністю додаткових хромосом. Це порушення виникає приблизно у 1 чоловіка з 1000. Кожен з 500 чоловіків має додаткову Х хромосому, але жодних ознак чи симптомів захворювання у них немає. Синдром XXY може також виникати й у інших ссавці, в т.ч. у мишей.

 

    Основним наслідком виникнення захворювання є зниження репродуктивної здатності. Є ще багато інших типових фізичних і поведінкових відхилень, пов’язаних із синдромом, проте процес перебігу захворювання в кожному конкретному випадку відрізняється. Є багато випадків при яких у чоловіків чи хлопчиків немає жодних видимих ознак хвороби. Синдром названий на честь д-р Гаррі Клайнфельтера, який у 1942 році працював з Фуллером Олбрайтом у Массачусетському госпіталі в Бостоні, штат Массачусетс, де вперше описав цей розлад.

    Уражені цим розладом чоловіки майже завжди безплідні, хоча при використанні новітніх  репродуктивних технологій, іноді ситуацію вдається виправити. У деяких випадках можуть виникати проблеми з вивченням мови, а нейропсихологічне тестування часто виявляє порушення виконавчих функцій (в нейропсихології, гіпотетичний набір високорівневих процесів, які дозволяють планувати поточні дії відповідно зі спільною метою, змінювати реакцію в залежності від контексту, вибірково приділяти увагу потрібним стимулам).

    У дорослих, прояви захворювання можуть бути дуже різними, включаючи навіть повну відсутність симптомів хвороби. Для чоловіків з синдромом Клайнфельтера характерні високий ріст з довгими кінцівками, схильність до ожиріння, жіноча статура, іноді виникають прояви гінекомастії (збільшення молочних залоз). Гінекомастія в тій чи іншій мірі виникає приблизно у 30% хворих чоловіків. Близько 10% чоловіків із синдромом XXY гінекомастія настільки суттєва, що часто вони використовують косметичну хірургію для усунення цього недоліку.

Деякі хвороби ми можемо охарактеризувати так:

хвороби	Основні ознаки
Серповидно – клітинна анемія	Рання смертність у віці 35 – 40 років, слабкіть, збільшення ваги тіла, порушення роботи серцево – судинної системи, часті інфекційні захворювання, інсульти, інфаркти
Гемофілія	Втрати крові навіть при незначних ушкодженнях, внутрішні кровотечі, підвищена смертність.
Дальтонізм	Кольорова сліпота, нездатність розрізняти кольори
Синдром Клайнфельтера	Безплідність. Порушення у вивченні мови, психічні відхилення, жіноча статура, збільшення молочних залоз
Арахнодактилія	Довгі кінцівки, вивих кришталика, астенічна конструкція
Ахондроплазія	Короткі кінцівки, карликовість, загибель прода
Брахідактилія	Короткопалість
Гіпертріхоз	Ріст волосся у вушній раковині
Міопатія	Атрофія м’язів
Полідактилія	6 – 7 пальців на кінцівках
Мікроцефалія	Недорозвиненість головного мозку
Синдром Дауна	Розумова відсталість, вади серця, зору, слуху, короткі, товсті пальці
Фенілкетонурія	Розумова відсталість
Галактоземія	Схуднення, ураження печінки, розумова відсталість

 

Кажуть, що доля хворої людини залежить від лікарів. Але щодо спадкових хвороб, то можна сказати, що в руках лікарів доля всього роду. Чи можемо ми, вже дещо знаючи з генетики, на один урок стати лікарями. Що ви зможете порадити молодим сім’ям, які хочуть мати здорових дітей. У світі вже більше половини століття існують медико – генетичні консультації, головним завданням яких є попередження вад розвитку потомства.

Як ви думаєте, хто в першу чергу звертається до таких консультацій:

ü  Родини, в сім’ях яких вже є діти з вадами і які хочуть мати другу дитину.

ü  Якщо хтось з батьків хворий.

ü  Якщо хтось у роду хворий.

ü  Особи, які живуть у екологічно несприятливих районах.

ü  Якщо вік матері – більше 35 років, а батька – понад 40.

ü  Якщо мати не може виносити дитину ( були викидні)

ü  У випадках усиновлення.

ü  У разі безплідного шлюбу ( більше 3 років не має дітей)

 

Що ж, уявимо себе лікарями. Я, як ваш головний консультант, назбирала звернень до медико – генетичної консультації, спробуємо в них розібратися.

Звернення 1

Я хочу народити здорову дитину, але мій чоловік зловживає алкоголем, я ж зовсім не п ю. Чи може вплинути на народження дитини алкоголізм мого чоловіка?

Алкоголь – дуже сильний мутаген. Колись на Русі під час весілля нареченому і нареченій не дозволяли пити спиртного, а лише квас. І до весілля ні юнаку, а тим паче дівчині не дозволялося пити. Бо ще здавна було помічено, що у людей, які зловживають алкоголем часто народжуються неповноцінні, розумово відсталі діти.

Алкоголь вражає хромосоми статевих клітин батьків, він легко потрапляє в кров плода через кров матері, змінюючи процеси життєдіяльності, та й сам синтез білків. Алкоголь вражає клітини плода, порушує діяльність нервової, ендокринної, серцево – судинної системи. У жінок – алкоголічок часто бувають викидні, передчасні пологи, у них навіть порушений процес овуляції ( вихід яйцеклітини).

Діти народжують з комплексом специфічних вад ( алкогольний синдром)

Мала маса тіла, мікроцефалія, низький лоб, надмірний волосяний покрив, маленький сідлоподібний ніс, вуха розташовані низько, великий рот, вовча паща, неправильне закладання зубів, вади розвитку кінцівок, внутрішніх органів, тощо.

Що ми порадимо жінці?

Поговорити з чоловіком, якщо він зможе не вживати алкоголю зовсім хоча б пів року – це достойний батько для здорової дитини. Якщо ні – подружнє життя все одно не складеться, з дитиною чи без неї.

Звертання 2

Наша сім’я в очікуванні епідемії грипу. Я вагітна. Чи може ця інфекція вплинути на мою майбутню дитину?

Так. До біологічних мутагенів відносяться деякі збудники, зокрема віруси.

Вірус краснухи легко проникає до клітин зародка, розмножується в клітинах плоду і призводить до тяжких аномалій в його розвитку. Характерно, що мати може перенести хворобу в легкій формі, а дитина постраждає, особливо, коли мати хворіла в перші 3 місяці вагітності.

Сильними мутагенами є вірус грипу А, хвороба Боткіна, збудники токсоплазмозу, малярії. Тому жінкам, які перенесли ці хвороби в перший триместр вагітності лікарі частіше за все порадять перервати вагітність. Інфекційні агенти впливають безпосередньо на плід і можуть привести до його загибелі, затримки внутрішньоутробного розвитку, глухоти, сліпоти, вад серця, мікроцефалії, тощо.

Що ми порадимо цій жінці?

Уникати контакту з хворими, громадських місць. Займатися профілактичними заходами.

Звернення 3.

 

Під час вагітності я зламала руку і змушена була пройти рентгенівське обстеження. Це може вплинути на мою майбутню дитину?

 Фізичні чинники, які можуть викликати аномалії розвитку плода – це висока температура вагітної, гравітаційні перевантаження, вібрації, гіпоксія ( кисневе голодування). Тобто у жителів високогірявади судинно – серцевої системи зустрічаються частіше, ніж у жителів рівнин. На висоті 3500 – 4200 м над рівнем моря пролягає межа, вище якої неможливе розмноження ссавців. Тварини просто не будуть розмножуватись, якщо вони живуть вище цієї межі.

Але перше місце серед фізичних мутагенів посідає рентгенівське опромінення. І в першу чергу страждають клітини, які здатні інтенсивно розмножуватися. Тому клітини плода сильніше відчувають на собі дію такого опромінення. На ранніх стадіях розвитку зародка протипоказані рентгенівські обстеження, бо вони можуть викликати мікроцефалію, затримання росту та розвитку дитини.

 

Звернення 4.

Я підозрюю, що в пологовому будинку переплутали дітей. Зі мною народжувала жінка, у неї теж хлопчик. Коли ми з нею спілкувалися, я дізналась, що у неї з чоловіком ІІ і ІУ групи крові, у нас з моїм чоловіком ІІ і І. хлопчики мають ІІ і І групи крові. Де чий син? Допоможіть!

 

Хлопчик з першою групою крові ваш син. Це можна підтвердити, розв’язавши задачу.

 

Звернення 5.

Ми живемо в Запоріжжі. Родичів у селі не маємо. Як то кажуть харчуємось з магазину. Плануємо мати дитину. Я читала про генетично модифіковані продукти. Чи впливають вони на організм людини? Що ви мені порадите?

1. що таке генетично модифіковані продукти?( організм, природний набір генів якого штучно змінений: в рослину вводять  чужорідний ген, в результаті чого вона набуває нових властивостей. Ці рослини називають трансгенними, тому що вчені ввели в їхній генотип гени інших організмів.

 

2. на сьогодні відомо близько 60 видів ГМО( соя, кукурудза, пшениця, салат, горох, картопля, помідори, перець, баклажани…)

 

3. мета створення ГМО: підвищення врожайності культур, відсутність хімічної обробки.

Традиційне земне землеробство вже не здатне нагодувати швидко зростаюче населення нашої планети. Народонаселення Землі збільшується, зростає шаленими темпами, і тому необхідно збільшити потребу в продуктах харчування до 2025 року в два рази.На допомогу людству приходить “ зелена революція ”. У культуру вводяться нові рослини, упроваджуються нові сорти давно відомих культур.

     

4. у види полуниці або буряків вводять ген риби, щоб вони були менш чутливими до низьких температур. Для підвищення поживності рису у нього вводять ген людини, який відповідає за склад та поживність жіночого молока. Певні види картоплі, популярні серед селян України тим, що їх не їдять колорадські жуки, бо в неї « вмонтований» ген бактерії, отрута якої є смертельною для цих комах.

 

5. зараз відомі компанії офіційно використовують ГМП: Це і компанія Coca- Cola, і Nestle, і McDonald”s, Cadbury, PepsiCo. корпорація “ Монсарто”

 

6. в Україні ГМП не реєструється, відсутні об лаштовані лабораторії для виявлення вмісту ГМО в продуктах харчування.
7. вчені не можуть достовірно передбачити наслідок впливу ГМО на організм людини. Потрібно, щоб пройшло обстеження не одне покоління людей, аби помітити зміни у генотипі

 

Звичайно, створення ГМО мало на меті тільки користь людству:

      подолання глобальної проблеми голоду на планеті;

      спрощення технологій вирощування с/г культур;

       відсутність забруднення навколишнього середовища пестицидами та отрутохімікатами;ГМО – екологічно чисті

      значне підвищення врожайності за рахунок зниження  шкідливих впливів комах та мікроорганізмів;

      зниження  енергозатрат, собівартості, а звідси й цін на продукти харчування.

 

Але сучасні дослідження показали й іншу сторону використання ГМ – культур:

v  ГМ-рослини чи тварини являють собою певний ризик, адже невідомо, як вони виявлять себе в екосистемах;

v  генетично змінені організми, які з’являютьсчя випадково, можуть перетворитися в носіїв нових хвороб;

v   безконтрольний перенос чужорідних генів з трансгенних організмів у природні може призвести до активації раніше невідомих або утворення нових патогенів.

v  Відомі випадки гострих алергічних реакцій на організм.

v  Існують дослідження, які виявили прямий зв'язок між ГМП та онкологічними захворюваннями

Наскільки виправдані побоювання вчених?

     Відповідь на це  питання можна отримати тільки в результаті тривалого, глибокого, різностороннього  дослідження проблеми.

      Враховуючи зростаючий інтерес до біотехнологічної продукції та збільшення посівних площ під ГМ-культурами, в рамках державних ініціатив передбачене поглиблення наукових досліджень по оцінці ризику біотехнологічної продукції.

      При цьому оцінка генно-модифікованого організму за критеріями безпеки в кожній країні складається з двох основних напрямів:

  --- дослідження біобезпеки генно-модифікованих організмів;

  --- визначення харчової безпеки генно-модифікованих організмів та продуктів харчування з них.

              

ІУ. Закріплення вивченого матеріалу:

1.      генетично – модифіковані продукти отруйні: а) так, б) ні

2.      виберіть фізичні патогени для вагітних: а) віруси, б) рентгенівське опромінення, в) підвищена температура матері,

3.      виберіть біологічні патогени вагітних: а) віруси, б) вібрації, в) деякі бактерії.

4.      виберіть хімічні патогени вагітних: а) алкоголь, б) рентгенівські промені, в) наркотики, г) віруси

5.      виберіть спадкові хвороби: а) синдром Дауна, б) ангіна, в) дальтонізм, г) апендицит.

6.      спадкова хвороба, яка характеризується порушеннями в механізмах згортання крові: а) дальтонізм, б) гемофілія, в)  синдром Дауна.

7.      спадкова хвороба, яка характеризується порушеннями в будові еритроцитів: а) дальтонізм, б) гемофілія,в) серповидно – клітинна анемія.

8.      спадкова хвороба, яка характеризується появою лишньої Х – хромосоми у чоловіків називається: а) фенілкетонурія, б) Синдром Клайнфельтера в) арахнодактилія,

9.      рекомендовано проводити обстеження в медико – генетичній консультації, якщо 6 а) вам 25 років, б) вам 45 років, в) ви часто хворіли, г) у вашій сімї є хворі на спадкову хворобу, д) ви живете в Поліссі, е) ви із Запоріжжя.

10.  у хворого довгі кінцівки і пальці, знижена вага тіла, викривлення кришталика, це захворювання: а) полідактилія, б) ахондроплазія, в) арахнодактилія

11.  у людини ген полідактилії ( шестипалості) ( Р) домінує над геном нормальної кількості пальців(р). Яким може бути генотип шестипалої людини?  а) рр., б) Рр, в) РР.

12.  У людини гемофілія успадковується, як зчеплена з Х – хромосомою рецесивна ознака, а арахнодактилія зумовлена домінантним аутосомним геном. Напишіть генотип хлопчика, хворого обома захворюваннями: а) ААХУ, б) АаХУ^h, в) ААХУ^h

 

Відповіді:

1.      б

2.      б,в

3.      а,в

4.      а,в

5.      а,в

6.      б

7.      в

8.      б

9.      б,г,е

10.  в

11.  б,в

12.  б,в

У. Д/З. Опрацювати параграф 16. 

Бірківська ЗОШ І-ІІІ ст.

Відкритий урок на тему:

«Своєрідність географічного положення Австралії. Історія відкриття і дослідження. Геологічний розвиток і рельєф. Корисні копалини»

Підготував вчитель географії : Тарасюк Р.М.

Тема. Своєрідність географічного положення Австралії. Історія відкриття і дослідження. Геологічний розвиток і рельєф. Корисні копалини.

Мета: формувати знання про своєрідність географічного положення Австралії, етапи відкриття й дослідження, основні форми рельєфу та корисні копалини; вдосконалювати практичні вміння та навички; пояснювати особливості географічного положення материка; наводити приклади форм рельєфу; визначати закономірності розміщення форм рельєфу та корисних копалин; формувати вміння порівнювати географічне положення Австралії та Африки; розвивати пізнавальний інтерес до вивчення теми.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: фізична карта Австралії, портрети дослідників материка
(А. Тасман, Дж. Кук та ін.), ілюстративні матеріали природи
Австралії, атласи, підручники, роздатковий матеріал, шаблони.

ЗМІСТ УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Бліцопитування.
1) Які епітети ви застосували б до Африки після її вивчення?
2) Що вам відомо про Австралію?
3) Чому вивчення будь-якої території доцільно починати з характеристики її географічного положення?
4) Які особливості природи материка залежать від його географічного положення? Наведіть приклади, використовуючи знання про Африканський континент.
5) Згадайте типовий план вивчення материка.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
       Чи можете ви повірити в те, що на світі є земля, де Новий рік зустрічають у розпал літа, а Санта-Клаус приходить із подарунками не в теплих валянках і шубі, а босоніж і в легкій червоній накидці? Чи чули ви про ссавців, які відкладають яйця, про тварин, які виношують своїх дитинчат у сумці, про риб, які дихають легенями? Чи можна навчатися в школі по Інтернету й одержувати домашні завдання по радіо або телефону?

Усе це можливо й насправді існує на дивному материку Австралія.
Австралія — найвіддаленіший від інших материк Землі з унікальною і неповторною природою. Щонайменше 75 % рослин і 90 % тварин, які є в вАвстралії, більше не зустрічаються ніде на Землі. Тільки на цьому материку можна побачити в природних умовах кенгуру —гігантських — вищих за людину і карликових — розміром із кролика. Тільки на цьому материку поголів’я овець і корів у кілька разів перевищує кількість населення, а фермери оглядають свої володіння, використовуючи легкий моторний літак. Тільки поблизу берегів цього материка розкинулося таке чудо природи, як Великий Бар’єрний риф, найбільший кораловий риф у світі, завдовжки близько 2 тис. км і площею понад 350 тис. км2 (більш як половина площі України). Тільки цей материк цілком займає одна країна. Якщо у вас і дотепер виникає сумнів у правдивості вищесказаного, наступні уроки допоможуть вам з’ясувати причини такої «незвичайності» Австралії.

ІII. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Географічне положення.

Береги материка розчленовані слабо, тому в Австралії мало заток, сприятливих для будівництва портів

Австралія розташована відносно близько до ПівденноСхідної Азії

Через те що Австралія розташована південніше від екватора, частина з її просторових орієнтирів є незвичними для жителів Північної півкулі. Австралійці не бачать сузір’я Великої Ведмедиці, їхнім символом є полярне сузір’я Південний Хрест. Опівдні в Австралії сонце розташоване на півночі, а не на півдні, як у Північній півкулі

Основні риси географічного положення Австралії

Уздовж північно-східного узбережжя простягнувся найбільший у світі кораловий риф — Великий Бар’єрний риф, який ускладнює судноплавство

Із заходу Австралія омивається Індійським океаном, зі сходу — Тихим

Крайні точки Північна — мис Йорк Південна — мис ПівденноСхідний Західна — мис Стіп-Пойнт Східна — мис Байрон

Учитель розкриває це питання за допомогою схеми

Завдання.
1) Проаналізуйте схему «Основні риси географічного положення Австралії».
2) Використовуючи карти атласу, визначте координати крайніх точок материка і його довжину з півночі на південь замеридіаном 142° сх. д. та із заходу на схід за паралеллю 26° пд. ш.

Розрахунок протяжності материка

Протяжність за паралеллю 26° пд. ш. (1° ≈ 100 км):
153° сх. д. – 113° сх. д. = 40°; 100 км × 40° = 4000 км.
Протяжність за меридіаном 142° сх. д.: 38° пд. ш. – 11° пд. ш. =
= 27°; 111 км × 27° = 2997 км.
3) Охарактеризуйте берегову лінію Австралії. Назвіть великі затоки, протоки, півострови, моря.
4) У чому полягає своєрідність географічного положення Австралії? Зробіть висновки.
5) Порівняйте географічне положення Африки та Австралії та з’ясуйте риси подібності. Які попередні висновки про подібність природи материків ви можете зробити?

2. Історія відкриття і дослідження Австралії.
— Коли був відкритий материк Австралія? Як це відбулося?
— Які причини перешкоджали швидкому вивченню та освоєнню
Австралії?

Припущення про існування загадкової Південної землі виникли ще за античних часів. Картографи Середньовіччя наносили цю землю на карту за назвою Terra Australis Incognita, що в перекладі з латини означає «невідома південна земля». Роком відкриття Австралії вважається 1606 р., коли голландський мореплавець В. Янсон на невеличкому кораблі «Дейфмен» («Голубка») досліджував ділянку західного берега півострова Кейп-Йорк на півночі континенту. Цього ж року чотири місяці по тому іспанська експедиція під командуванням Л. Торреса відкрила протоку між Новою Ґвінеєю й Австралією. Протягом XVII ст. основні відкриття під час вивчення невідомої землі були зроблені голландцями, унаслідок чого Австралія спочатку дістала назву Нова Голландія. Дві подорожі до Австралії здійснив А. Тасман, який першим обігнув Австралію з півдня. Під час його експедиції в 1642 р. були відкриті острови, пізніше названі Тасманією і Новою Зеландією. Під час другої експедиції в 1644 р. Тасман досліджував затоку Карпентарія.

У 1770 р. під час першої навколосвітньої подорожі відомий англійський мореплавець Дж. Кук досліджував східне узбережжя Австралії і, давши йому назву Новий Південний Уельс, оголосив володінням британської корони. Ця подія стала початком епохи англійського освоєння материка. У 1788 р. в Сіднеї, який називався тоді Порт-Джексон, була заснована перша колонія для англійських каторжників.

У 1797—1803 рр. англійський дослідник М. Фліндерс обійшов острів Тасманія, увесь материк, позначив на карті південне узбережжя і Великий Бар’єрний риф. Він запропонував перейменувати материк на Австралію.
Внутрішні області Австралії ще тривалий час залишалися важкодоступними і незвіданими. У 1840 р. польський мандрівник П. Стшелецький піднявся на найвищу вершину континенту, якій дали назву на честь національного героя Польщі Т. Косцюшко. Уперше перетнув Австралію з півдня на північ у 1860—1861 рр. ірландець Р. О’Хара Бери. Під час повернення експедиції тим же шляхом усі мандрівники, крім одного, загинули від виснаження. Наступні експедиції докладно досліджували пустелі Центральної Австралії. Спроби проникнути в незвідані простори п’ятого континенту нерідко закінчувалися трагічно. Лише в першій половині ХХ ст. були ліквідовані «білі плями» на материку. Дослідження Нової Ґвінеї, Австралії й Океанії проводив наш вітчизняний учений, нащадок запорізьких козаків М. Міклухо-Маклай. Від 1878 до 1887 р. він жив у Сіднеї, звідки вирушав до Океанії, на Малайський архіпелаг, у внутрішні райони Австралії, щоб збирати етнографічні матеріали. У Сіднеї він заснував на власні кошти гідробіологічну станцію для вивчення морських організмів.

3. Геологічний розвиток і рельєф Австралії.
Завдання.
Використовуючи текст параграфа та карти атласу, позначте на шаблоні Австралії в зошиті основні форми рельєфу.

У геологічному минулому Австралія, як і Африка, була частиною
материка Гондвани, від якого вона відокремилася в кінці мезозою. В основі Австралії, за винятком її східної частини, лежить давня Австралійська платформа, що є частиною Індо-Австралійської літосферної плити. Кристалічний фундамент платформи вкритий потужною товщею осадових порід, лише місцями на півночі, заході й у центрі материка корінні породи виходять на поверхню, утворюючи щити. На сході до давньої платформи приєдналася область герцинської складчастості. В Австралії немає активних сейсмічних зон і діючих вулканів, у зв’язку з чим її називають найспокійнішим у геологічному відношенні материком. За сотні мільйонів років невтомні трудівники — вода і вітер — «попрацювали» над поверхнею платформи, перетворивши її на рівний, досить одноманітний простір. Винятком є невеликі височини — залишки давніх гір, подібні до «кругляка»
Айєрс-Рок, яка лежить у самому серці Австралії. Це гора заввишки
350 м і 8 км по колу нагадує величезний кругляк. Під час сходу сонця гора здається коричневою, удень яскраво-жовтогарячою, під час заходу горить червоним кольором, а вночі — чорна. Тисячі туристів з’їжджаються сюди, щоб помилуватися незвичайною грою кольорів і розглянути в печерах давні наскельні малюнки. Середня висота материка ледь сягає 300 м. Тектонічні рухи — підняття, опускання, прогини, розломи,— які тривали протягом усієї геологічної історії материка, сформували три основні форми його рельєфу: Західно-Австралійське плоскогір’я, Центральну низовину і Великий Вододільний хребет.

На заході простягається велике Західно-Австралійське плоскогір’я, на поверхню якого майже всюди виходять давні кристалічні породи. На сході й південному сході плоскогір’я переходить у Центральну низовину, укриту потужною товщею осадових порід: глинами, пісками. Висота її не перевищує 100 м, а в районі озера Ейр вона опускається нижче від рівня океану (–10—12 м). Уздовж усієї східної окраїни материка на 2330 км простягаються невисокі, сильно зруйновані Східно-Австралійські гори, які в Австралії називають Великий Вододільний хребет. Середня висота гір — 800—1000 м. Розломи і річкові долини розбили гори на окремі масиви. На деяких із них збереглися невеликі конуси давно згаслих вулканів. На крайньому південному сході гори досягають найбільшої висоти і називаються Австралійськими Альпами. Вони утворені давніми кристалічними породами. Середня висота гір досягає майже 2000 м. Серед них — і найвища точка Австралії — гора Косцюшко (2228 м).

Продовженням Великого Вододільного хребта є острів Тасманія.
Він був відділений від материка великим скидом, у результаті чого утворилася тектонічна западина — Басова протока, яка з’єднує Тихий океан з Індійським.

Великий Бар’єрний риф, який простягнувся вздовж східної окраїни Австралії,— найбільше та найбільш унікальне коралове утворення у світі. Ширина рифу — від 2 км на півночі до 150 км на півдні. Від берега материка риф відділений водним простором — завширшки 50—100 км. Утворення рифу також пов’язане з геологічною історією материка. Поступове опускання його окраїни створило сприятливі умови (невелика глибина й тепла вода) для розвитку коралів. З уламків відмерлих коралів під дією хвиль утворилися брили вапняку, які перетворилися на численні острови й рифи.

4. Корисні копалини.

Австралія багата на різноманітні корисні копалини, особливо на руди чорних і кольорових металів. Кристалічні породи фундаменту платформи містять поклади залізних, мідних, свинцево-цинкових, уранових руд, олова, платини, золота. З осадовими породами чохла молодої платформи та областями давньої складчастості пов’язані родовища фосфоритів, кухонної солі, кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу. У 1978 р. поблизу міста Кімберлі в штаті За-хідна Австралія були знайдені алмази. В Австралії зосереджено 85 % світового видобутку опалів — напівкоштовних каменів, які використовуються для виготовлення ювелірних виробів.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Запитання.
1) У чому полягають основні особливості географічного положення Австралії?
2) Чому Австралію часто називають «материком навпаки»?
3) Які причини перешкоджали швидкому вивченню й освоєнню Австралії?
4) Яка залежність існує між розташуванням форм рельєфу на материку і його внутрішньою будовою?
5) У яку горотворчу епоху утворився Великий Вододільний хребет? Чи позначилося це на особливостях його рельєфу?
6) Чому в Австралії немає діючих вулканів і відсутнє сучасне заледеніння?
7) Чому серед австралійських корисних копалин переважають рудні?
Тести.
1) Крайньою північною точкою Австралії є мис:
а) Байрон; б) Йорк; в) Стіп-Пойнт.
2) В основі материка Австралія лежить:
а) молода платформа;
б) складчастий пояс;
в) давня платформа.
3) Найвища частина Великого Вододільного хребта називається:
а) Атлаські гори;
б) Австралійські Альпи;
в) Західно-Австралійське плоскогір’я.
4) Південний тропік перетинає Австралію:
а) у північній частині;
б) майже посередині;
в) у південній частині.
5) Австралія була відкрита в 1606 р. голландським мореплавцем: а) Дж. Куком; б) В. Янсоном; в) А. Тасманом.

V. ПІДСУМОК УРОКУ
— Австралія — найменший материк на Землі, повністю розташований у Південній півкулі. Значна частина материка лежить утропічних широтах.Австралія — відокремлений материк,віддалений від усіх інших континентів.
— Географічно цей континент відкрили європейці (голландець В. Янсон, 1606 р.). Кук відкрив (1770 р.) цю землю для європейської колонізації.
— Австралія, як і Африка, була частиною материка Гондвана. В основі материка лежить давня платформа, на схід від якої простягнулися області герцинської складчастості.
—Австралія—найнижчийматерикнашоїпланети.Середнявисота материка — близько 300 м. На східній окраїні материка розташовані невисокі, сильно зруйновані гори — Великий Вододільний хребет.
— Австралія багата на корисні копалини, особливо на руди чорних і кольорових металів.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацюйте відповідний параграф підручника.
2) Позначте на контурній карті назви крайніх точок Австралії,

Бірківська ЗОШ І-ІІІ ст.

Відкритий урок на тему:

«Клімат і внутрішні води Австралії.»

Підготував вчитель географії : Тарасюк Р.М.

Тема. Клімат і внутрішні води Австралії.

Мета: формувати знання про загальні особливості клімату і внутрішніх вод, кліматичні пояси та типи клімату Австралії; називати
особливості клімату материка та його впливу на формування
вод суходолу; вдосконалювати практичні вміння та навички
роботи з тематичними картами атласу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта Австралії, карта кліматичних поясів, шаблони,
атласи, підручники.

ЗМІСТ УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Географічна розминка.
Учитель (учень) показує на карті географічні об’єкти Австралії, учні їх називають.
1) На півдні береги Австралії омивають води затоки:
а) Карпентарія;
б) Великої Австралійської;
в) Ґвінейської.
2) Східне узбережжя Австралії досліджував англійський мореплавець:
а) Л. Торрес;
б) А. Тасман;
в) Дж. Кук.
3) Найвищою вершиною материка вважається:
а) г. Косцюшко; б) г. Зил; в) г. Брус.
4) Австралія повністю розташована:
а) у Південній півкулі;
б) Північній півкулі;
в) Західній півкулі.
5) Сучаний вулканізм та землетруси в Австралії:
а) виникають на сході материка;
б) виникають на півдні материка;
в) не відбуваються взагалі.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Починаючи своє знайомство з Австралією, ви мали змогу переконатися в тому, що це незвичайний для нас, європейців, материк. Навіть важко собі уявити, як австралійці зустрічають Новий рік у розпалі спекотного літа. Але ж цим незвичайність материка не закінчується. Послухайте, як поетеса Галина Усова пише про Австралію: Австралія — країна навпаки.

Вона під нами, наче дно ріки.
Там вивернутий рік, неначе свита —
У жовтні розквітають там сади,
У грудні там, а не у червні, літо,
Й річки там протікають без води,
(Й зникають у пустелі, як німії).

Як пояснити «плутанину» з порами року, ви вже знаєте, а що особливого в кліматі материка та куди зникають його річки — про це ви дізнаєтеся сьогодні.

ІII. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Загальна характеристика клімату Австралії.
— Як географічне положення впливає на клімат материка? Пригадайте, у чому полягають основні особливості клімату Африки.
Робота з підручником та картами атласу.

Учні за допомогою вчителя складають картосхему «Прояв головних

кліматотвірних чинників».

Кліматичні умови Австралії визначаються розташуванням материка поблизу екватора, по обидва боки тропіка. Кількість сонячної радіації, одержувана континентом, становить 140—180 ккал/см2 на рік (для порівняння: на території України цей показник становить 95—125 ккал/см2 на рік). Окрім того, порівняно з Південною Африкою, Австралія більше розтягнута із заходу на схід. За умови слабкої порізаності берегової лінії це сприяє сильному прогріванню внутрішніх районів. Навіть узимку середні температури там не опускаються нижче за +10 °С, а влітку перевищують +30 °С. Австралія — материк не тільки спекотливий, але й сухий. У цілому
над континентом випадає в п’ять разів менше опадів, ніж в Африці.
Над значними територіями переважає спадний рух повітря, що перешкоджає утворенню хмар. У тропічних широтах формуються сухі й жаркі повітряні маси, які головним чином і визначають кліматичні особливості великих масивів суходолу.

Розташування Великого Вододільного хребта вздовж узбережжя у вигляді паралельних хребтів створює перешкоду для південно­східних пасатів із Тихого океану. Волога, яку вони несуть, осідає на східних і південно­східних схилах гір.

Холодна течія вздовж західних берегів материка підсилює сухість
тропічних широт узбережжя. Наслідком жаркого і сухого клімату є невелика кількість рослинності або її відсутність у багатьох районах,
що, у свою чергу, підсилює підвищення температури повітря вдень і не перешкоджає швидкому охолодженню поверхні вночі.

2. Кліматичні пояси.
Завдання.
За картами атласу визначте, у яких кліматичних поясах розташована Австралія.

В Австралії виділяються субекваторіальний, тропічний, субтропічний і помірний кліматичні пояси. Значна частина Австралії лежить у тропічному поясі, де формуються два основні типи клімату: тропічний вологий і тропічний сухий. Область вологого тропічного клімату розташована на східному узбережжі материка, де дмуть південно­східні пасати. У центрі й на
заході тропічного поясу весь рік панує сухе тропічне повітря. Це область тропічного пустельного типу клімату. Північ Австралії розташована в субекваторіальному кліматичному поясі. Улітку (грудень—лютий) сюди з півночі спрямовуються екваторіальні повітряні маси, які приносять рясні опади. Узимку (червень—серпень), навпаки, панує сухе тропічне повітря, оскільки область високого тиску переміщається до півночі материка. Тут формується субекваторіальний клімат.

У субтропічному поясі виділяється три типи клімату: субтропічний вологий на південному сході, субтропічний континентальний —  уздовж Великої Австралійської затоки і субтропічний середземноморський — на південному заході континенту. Вони розрізняються кількістю опадів та їхнім режимом. Острів Тасманія майже повністю розташований у помірному поясі,
де переважають західні вітри, які приносять багато опадів. Тут відносно тепла зима і порівняно прохолодне літо.

Завдання.

Порівняйте набір та розміщення кліматичних поясів Австралії та
Африки. Чому в Австралії температура є вищою, а опадів випадає менше?

3. Внутрішні води Австралії.

Австралія — материк, де відсутність води відчувається на величезних площах. Спекотливий клімат, незначне й нерівномірне випадання опадів на великій частині материка призводить до того, що майже 60 % його території позбавлені стоку в океан і мають лише рідку мережу тимчасових водостоків — кріків, які наповнюються водою тільки під час короткочасних злив. Слово «крік» у перекладі з англійської мови означає «струмок», «потік».

Найбільший крік Австралії — Куперс­Крік — має довжину близько 1400 км. Починається він на схилах Великого Вододільного хребта, постійну течію має тільки у верхів’ях. Під час сильних дощів водний потік доходить до озера Ейр.

Запитання.
1) За картами атласу визначте, до басейнів яких океанів належать річки Австралії.
2) Чому область внутрішнього стоку материка більша, ніж області, що мають стік в океан?

Річок на материку мало. Значна їх частина належить басейну Індійського океану. До басейну Тихого океану належать річки, які стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта. Живлення більшості річок дощове, а в Австралійських Альпах — змішане.  Найбільша річка Австралії — Муррей (2570 км), починається в Австралійських Альпах у районі гори Косцюшко. У горах зароджуються і її найбільші притоки— Дарлінґ, Гоулберн та деякі інші. Ці річки є найбільш повноводними на початку літа, коли в горах тане сніг. Сухої пори року вони дуже міліють, а деякі з приток розпадаються на окремі стоячі водойми. Навіть Дарлінґ, найдовша річка
Австралії (2740 км), під час літніх посух, гублячись серед пісків, не завжди досягає Муррея.

Майже на всіх річках системи Муррея створені водоймища, де збирають паводкові води, щоб використовувати їх для зрошення полів,
садів і пасовищ.

Більшість озер Австралії, як і річки, живляться дощовими водами.
Вони не мають ані постійного рівня, ані стоку. Улітку озера пересихають і являють собою неглибокі солончакові западини. Шар солі на дні іноді досягає 1,5 м. Найбільше озеро Австралії — Ейр. Його площа змінюється в залежності від кількості опадів. Озеро було відкрите в 1840 р. вівчарем Е. Ейром і пізніше назване його ім’ям. Були часи, коли картографи мали намір вилучити озеро з карт, оскільки воно тривалий час було висохлим. Однак улітку 1949 р. в результаті сильних дощів озеро вперше на пам’яті старожилів наповнилося водою. Характерною рисою Австралії є наявність великих артезіанських басейнів підземних вод. Тут розташований один із найбільших у світі Великий Артезіанський Басейн. Він охоплює майже всю Центральну місцевість від затоки Карпентарія до середньої течії річки Дарлінґ. У районах Західної і Центральної Австралії артезіанські води є майже єдиним джерелом води.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Запитання.
1) Які типи циркуляції повітряних мас формують особливості клімату Австралії?
2) Чому значна частина території материка одержує малу кількість опадів?

3) У яких кліматичних поясах розташована Австралія? Назвіть характерні для них типи клімату.
4) Чому деякі річки зображені на карті Австралії пунктиром?
5) Чому в Австралії існує проблема водопостачання? У яких районах Австралії ця проблема стоїть особливо гостро?
6) Яке озеро в Африці такого ж походження, що й озеро Ейр? Чим пояснюється їхнє походження?

Географічний практикум.
Охарактеризуйте річки Австралії Мюррей (І в а р і а н т), Дарлінґ
(ІІ в а р і а н т), використовуючи типовий план. Результати подайте у вигляді таблиці.

V. ПІДСУМОК УРОКУ
— Австралія — найбільш посушливий материк Землі. На більшій частині материка переважає сухий тропічний клімат. На півночі материка сформувався субекваторіальний, а на півдні — субтропічний клімат.

 — Внутрішні води материка розміщені нерівномірно. Більша частина площі материка не має стоку до океану. Найбільша річкова система Австралії — Муррей із притокою Дарлінґ.
— Більшість озер Австралії засолені, не мають стоку і заповнюються водою лише під час вологого періоду. Нестача поверхневих вод частково компенсується значними запасами підземних вод.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацюйте відповідний параграф підручника.
2) Позначте на контурній карті річку Муррей із притокою Дарлінґ, озеро Ейр.
3) Складіть порівняльну характеристику внутрішніх вод Австралії і Південної Африки.
4) Випереджальне завдання (окремим учням). Підготуйте повідомлення про представників органічного світу Австралії.

Бірківська ЗОШ І-ІІІ ст.

Відкритий урок на тему:

«Органічний світ Австралії. Природні зони. Зміна природи материка людиною»

Підготував вчитель географії : Тарасюк Р.М.

Тема. Органічний світ Австралії. Природні зони. Зміна природи материка людиною.

Мета: формувати систему знань про особливості ґрунтово-рослинного покриву і тваринного світу, природні зони Австралії, вплив людини на природу материка; сприяти розумінню розміщення природних зон на материку, своєрідності органічного світу; вдосконалювати практичні вміння працювати з тематичними картами атласу, різноманітними джерелами географічних знань.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта Австралії, ілюстративні (відео-) матеріали природи та представників органічного світу материка, енциклопедії, довідники, підручники, атласи.

ЗМІСТ УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Гра «Вірю — не вірю».
1) Чи вірите ви, що Австралія — найпосушливіший материк на Землі?
2) Чи вірите ви, що більша частина території Австралії розташована в помірному кліматичному поясі?
3) Чи вірите ви, що більша частина опадів випадає на західному узбережжі Австралії?
4) Чи вірите ви, що більшість річок Австралії мають льодовикове живлення?
5) Чи вірите ви, що внутрішні води розміщені рівномірно по території материка?
6) Чи вірите ви, що в Австралії велика кількість солоних озер?
7) Чи вірите ви, що в Австралії існує проблема водопостачання?

Проблемні питання.
1) Як змінився б клімат Австралії, якби Великий Вододільний хребет був розташований не на сході, а на заході материка?
2) Як змінився б клімат Австралії, якби посередині її перетинав не Південний тропік, а паралель 40° пд. ш.?

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Із кожним уроком Австралійський континент поступово відкриває
вам свої таємниці: особливості клімату та річок материка безпосередньо пов’язані з його географічним положенням у Південній півкулі, особливості рельєфу — із геологічною історією розвитку материка. Але для європейців, що вперше побачили невідомих тварин та рос­ лини в Австралії, дуже довго лишалися незрозумілими причини їх незвичайності.

Уже відома вам поетеса Галина Усова так охарактеризувала органічний світ Австралії:
Й птахів безкрилих в заростях сліди.
Там в їжу кішкам дістаються змії,
Й звірята — в яйцях, а не в затишку нори.
Собаки гавкати не вміють, чесне слово!
Й самі дерева лізуть із кори,
Там кролики страшніше, аніж повінь.
Й рятує південь від північної жари.

Спробуйте пояснити таку майже казкову своєрідність органічного світу материка.

ІII. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Унікальність і своєрідність органічного світу Австралії.
— Пригадайте, у який геологічний період відбулося відділення
Австралії від Гондвани.

Оскільки Австралійський континент тривалий час перебував в умовах ізоляції від інших частин земної кулі, тут сформувався неповторний і своєрідний органічний світ. Австралію можна порівняти з величезним природним заповідником, де збереглося багато рослин і тварин, близьких до тих, які населяли Землю за давніх часів і зникли на інших континентах. Багато видів тварин і рослин Австралії є ендеміками і реліктами. Ендеміки (грецьк. endemos — «місцевий») — рослини та тварини, які живуть лише в певному, відносно обмеженому районі або групі районів. Ендеміки являють собою надзвичайно цінну частину біосфери та потребують особливої уваги й охорони. Релікти (латин. reliotus — «залишений») — види рослин і тварин,
залишки давньої флори й фауни, що збереглися донині.

Повідомлення учнів.

На материку ростуть 13 тис. видів рослин, із них 3/4 — ендемічні. Серед ендеміків — багато видів евкаліптів і акацій, найтиповіших для Австралії сімейств рослин. Евкаліптів в Австралії зростає понад 600 видів. Евкаліптові ліси світлі та майже не утворюють тіні. Листя евкаліптів містять цілющі ефірні олії, а деревина дуже міцна. Оскільки клімат значної частини території Австралії відрізняється сухістю, у її флорі переважають посухостійкі рослини: особливі злаки, евкаліпти, зонтичні акації, пляшкове дерево тощо. Пляшкове дерево має широку нижню частину стовбуру, яка різко звужується догори. У дощову пору року в стовбурі накопичується значний запас вологи, яку дерево використовує в посушливий період. Ще один типовий представник рослинного світу Австралії — акація. Гілка з квітками срібної акації зображена на гербі Австралії і є її символом. Дерева, що ростуть у посушливих умовах, мають сильну кореневу систему, яка на 10—20, а іноді й на 30 м іде в землю, завдяки чому вони всмоктують вологу. Їхнє листя обернене до сонця ребром, що сприяє зменшенню випаровування води з їхньої поверхні.

Тваринний світ Австралії також дуже своєрідний. Незвичайний вигляд кенгуру вразив перших європейців, які ступили на берег континенту. Кенгуру також є одним із символів Австралії (52 види). Найменші кенгуру мають довжину тіла всього 23 см, а найбільші — гігантські руді — до 2 м. Маса тіла кенгуру до 100 кг. Зображення цієї тварини згодом з’явилося на гербі Австралії. Дивні тварини, укриті густим хутром, які несуть яйця,— качкодзьоби, тривалий час залишалися біологічною загадкою. Качкодзьоб — дивовижне створіння природи, яке відкладає яйця, як птахи, а вигодовує дитинчат молоком, як ссавці. Має дзьоб, перетинки між пальцями лап, як у качки, а хвіст — як у борсука. «Плюшеві ведмежата» коали, які люблять поїсти й поспати, викликають замилування всіх любителів живої природи. Сумчастий ведмідь коала живиться евкаліптовими листками. Укритий коштовним хутром. Дуже неквапливий у русі. Довжина тіла дорослого коала — 50 см, маса — до 10 кг, а в дитинчат при народженні — 2 см, і важать вони близько 5 г. Досягши 7—8­місячного віку, дитинчата перебираються із сумки на спину самки.

Не перестають дивувати людей і плосконогі ящірки, котрі бігають на двох задніх ногах, і різнобарвні райські птахи, і папуги, і «колюча» єхидна, яка нагадує їжачка, відкладає яйце та виношує його у сумці. Дитинча після народження живе в сумці, де живиться материнським молоком.

Разом із тим різноманітність видів тварин Австралії незначна. Серед звірів тут панують сумчасті. Відсутність великих хижаків сприяла розвитку їхньої  надзвичайної різноманітності. Крім усіх відомих сумчастих — «кенгуру», коала, тут водяться сумчасті вовк, кріт, борсук, білка та ін. А із сумчастих хижаків на острові Тасманія живе сумчастий диявол. Серед величезної кількості тварин Австралії 9/10 видів ендемічні. На жаль, далеко не всі вони можуть конкурувати з «переселенцями». Простори Австралії виявилися сприятливими для собак динго, лисиць, пацюків, кроликів, горобців, овець та інших видів, завезених з інших материків.

2. Природні зони.
— За картами атласу визначте, у чому полягають особливості розміщення природних зон на території Австралії.

У розміщенні природних зон Австралії чітко простежується широтна зональність. Висотна поясність виражена тільки в Австралійських Альпах на південному сході материка. Усю центральну й західну частини Австралії займає зона тропічних пустель і напівпустель з убогою рослинністю на червонясто­бурих, часто засолених ґрунтах, місцями на сіроземах. Великі простори напівпустель і пустель у внутрішніх районах Австралії вкриті
заростями твердолистяних, колючих, вічнозелених чагарників. Такі непрохідні зарості — скреб — в основному складаються з чагарникових евкаліптів та акацій. На території зони багато пустельних місць без рослинності. Із тварин у пустелях і напівпустелях живуть великі червоні кенгуру, валлабі, собака динго, єхидна, страус ему, трав’яні папуги, багато змій, ящірок.

На півострові Кейп­Йорк і східному узбережжі материка розкинулася зона вологих і перемінно­вологих тропічних лісів. Вологий тропічний ліс — густий, часто непрохідний. Дерева утворюють тінисте шатро, перевите ліанами. В умовах теплого й вологого клімату на червоних фералітних ґрунтах ростуть різні види пальми, фікусів, лаврів, деревоподібних папоротей. У горах вище 1000 м ростуть гірські ліси, де зустрічаються окремі масиви давніх хвойних дерев — араукарій.

Великі простори на півночі, сході та південному заході материка
займають савани й рідколісся. Для цієї зони характерні чагарникові евкаліпти, акації, казуарини з безлистковими ниткоподібними гілками на червоно­бурих і червоно­коричневих ґрунтах. Живуть кенгуру, валлабі, вомбат, сумчастий борсук, сумчастий мурахоїд, страус ему. Незначну територію на півдні субтропічного поясу займають вічнозелені твердолистяні ліси й чагарники на жовтоземах і червоноземах. Ліси в основному складаються з евкаліптів з домішками акації.

Для острова Тасманія з його морським помірним кліматом характерні вічнозелені ліси з евкаліптів, вічнозеленого (антарктичного) бука, сосни, деревоподібних папоротей. Тасманійський ліс уражає великою кількістю квіткових рослин. Тільки орхідей тут нараховується 80 видів. Тваринний світ Тасманії близький за своїм складом до тваринного світу материка, але має і свої особливості. Окрім ендемічного сумчастого диявола, на південному узбережжі живе представник антарктичного світу — пінгвін.

Завдання.
Використовуючи карти атласу, порівняйте послідовність і розміщення природних зон Австралії та Африки. Установіть подібні та відмінні риси. Поясніть причини, які їх зумовили.

3. Зміна природи материка людиною.

Серйозні зміни природи Австралії, як і Африки, почалися за часів
колонізації материка. Багато унікальних тварин перебувають на межі
вимирання, зникли деякі види кенгуру, під загрозою зникнення сумчастий вовк, окремі види вомбатів. Найбільших змін зазнала східна, південно­східна і південно­західна частини Австралії, де проживає більша частина населення материка. Господарське освоєння торкнулося майже всієї території. Активна зміна природи Австралії почалася ще понад 200 років тому. У наш час залишаються неосвоєними 25 % території — піщані та кам’янисті пустелі в центрі материка.

Оброблені площі складають більш як 3 %, а лісами вкрито близько
5,5 %. Решта території зайнята пасовищами. Усі культурні рослини і тварини були сюди завезені. Тут вирощують пшеницю, виноград, фрукти, розводять худобу. Руйнування природного трав’яного покриву призводить до посилення вітрової та водної ерозії ґрунтів. Значні площі колишніх пасовищ
перетворилися на мертві пустелі. Перші законодавчі акти з охорони природи Австралії були прийняті ще наприкінці XIX ст., коли стало очевидним, що австралійська природа є унікальною і дуже вразливою. Однак ці документи
передбачали, головним чином, обмеження вивозу тварин із материка. Для збереження природних комплексів в Австралії створено понад 1200 територій, що охороняються,— резерватів, національних парків і заповідників. Організовано мережу дослідницьких станцій, які займаються проблемами попередження ерозії ґрунтів, підвищенням їхньої родючості. Для вирішення проблеми водопостачання австралійські вчені досліджують питання створення штучних дощів, опріснення морської води.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Географічний практикум.

Використовуючи текст параграфа і карти атласу, складіть коротку характеристику природних зон Австралії. Результати занесіть до таблиці (виконується за варіантами, учні характеризують по одній
природній зоні).

Назва природної зони	Географічне положення	Особливості клімату	Ґрунт	Представники рослинного світу	Представники тваринного світу

Запитання.
1) У чому своєрідність тваринного і рослинного світу Австралії?
2) У чому полягають особливості розміщення природних зон на території Австралії? Які природні зони в Австралії займають найбільші площі? Чому?
3) Чим пустелі Австралії відрізняються від африканських пустель? Чому пустелями Австралії доводиться подорожувати, озброївшись сокирою або спеціальним ножем?
4) Чому австралійський уряд у наш час суворо контролює як вивезення, так і ввезення представників рослинного світу на територію материка?

5) Чому тваринний і рослинний світ острова Тасманія має як спільні, так і відмінні риси з тваринним і рослинним світом Австралії?
6) Які види господарської діяльності людей вплинули на зміну природи Австралії?

V. ПІДСУМОК УРОКУ

— Австралія відрізняється від інших материків своєрідністю органічного світу. Через тривалу ізольованість і особливості природних умов в Австралії з’явилося багато ендемічних і реліктових тварин та рослин.
— Значні площі в Австралії, як і в Африці, займають пустелі й напівпустелі, савани й рідколісся. Покритих лісом земель на континенті небагато — близько 5,5 %.
— Від часів колонізації природа материка зазнала істотних змін. Скоротився видовий склад унікальних тварин, площі лісів, посилилася ерозія ґрунтів. На материку існує проблема водопостачання центральних і західних районів.
— Для збереження природних комплексів і порятунку зникаючих рідкісних рослин і тварин в Австралії створено розгалужену мережу природоохоронних територій.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацюйте відповідний параграф підручника.
2) Закінчіть характеристику природних зон Австралії (у таблиці).
3) Складіть кросворд із 10—12 запитань за темою «Рослинний і тваринний світ Австралії».
4) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте повідомлення за темами: «Національний парк Косцюшко», «Екологічні проблеми Австралії».